Більшості пацієнтів лікарі потрібні не для лікування

Ще навчаючись на медичному факультеті, знайомі вважають мене вже лікарем, і відповідно, інколи телефонують. У міру своєї компетенції намагаюсь пояснити деякі речі, чи вказати на причину пройти те чи інше обстеження. Це перший такий досвід у моєму житті. Й найбільше мене дивує ставлення людей до себе, своїх хвороб та лікарів.

Переважна більшість фраз розпочинається зі слів: «Що таке, коли болить тут?» з наступним очікуванням вичерпної відповіді. З цього можна зробити два мало очевидні висновки:

• розуміння хвороби обмежується простим поняттям болю — болить значить захворів, на хворобу не звертають уваги допоки вона сама не приверне увагу
• людині необхідно розуміти які речі з нею кояться, а той хто має медичну освіту потрібен не для допомоги, а як довідник з котрого можна дізнатись необхідні відомості

Всі поради звернутись до лікаря пропускаються повз вуха. І саме цю пораду скаже будь-який студент медицини, котрий розуміє настільки підступною й непередбачуваною може бути хвороба.

Сама ж хвороба сприймається людською свідомістю як щось чужорідне, про яку зручно забувати. Яскрава ілюстрація психологічного ефекту витіснення. В цій, не надто чудовій, схемі лікарю випадає роль механіка, що знає яку біологічну гайку підкрутити, а лікарня — сервіс де все полагодять і організм знову буде повністю здоровий.

Таке уявлення призводить до помилкового висновку — лікар(й лікування загалом) потрібні лише час-від-часу.

З погляду пацієнта здоров’я, попри спосіб життя, являє собою пряму лінію з поодинокими спадами, котрі відповідають захворюванням. Та, враховуючи фізіологічні здатності організму, — більш схоже на спадаючу криву, що має періодичні піки(видужання).

Це дуже спрощене порівняння, швидше для ілюстрації ніж узагальнення, того що необхідність лікарів для підтримки свого здоров’я рідко усвідомлюється, навіть тими хто потребує такої допомоги. Вони намагаються подолати тимчасові труднощі, у той час, як їх не лише потрібно ліквідувати а й підняти рівень здоров’я якомога вище. А це доволі «не популярні» фізична активність, правильне харчування, відсутність шкідливих звичок і загартовування.

Такі приписи не сприймаються як медичні, бо вони всім відомі. Лікар радить, що робити, щоб бути здоровим і не хворіти?! — у розумінні пацієнтів лікар тільки лікує хвороби. Та не варто підігравати таким думкам. Лікувати потрібно не хвороби, а пацієнтів, якби сильно того не хотіли останні.

Навіть якщо більшості пацієнтів лікарі потрібні не для лікування, а для виліковування хвороби, то варто їх переконувати, пояснювати і наполягати. Договір з людиною ефективніший за договір з хворобою. І виходить, що частина роботи лікарів — шукати цю саму роботу. Не чекати поки хтось звернеться до медичного закладу, а й проактивно діяти поза його межами.